Багато хто навіть не здогадується, що під Святошином, Академмістечком і Біличами досі тече річка. Хоча ще якихось 30 років тому її бачили всі.

Ще якихось тридцять років тому Святошинський струмок, або річка Нивка, був звичайною частиною життя для мешканців Святошина, Академмістечка та Біличів. Вона текла відкрито, через зелені схили і двори, і для багатьох людей була місцем відпочинку. Тут купалися влітку, стрибали з тарзанок, ловили рибу. Взимку схили перетворювалися на імпровізовані гірки — діти приходили кататися на санчатах. Дехто навіть тримав біля води нутрій. Поряд шумів Святошинський базар, де завжди було людно.

З часом усе почало змінюватися. Район активно забудовували, з’являлися нові будинки, дороги, комунікації. Маленька річка поступово почала заважати місту. Її русло частково засипали, а на окремих ділянках сховали в бетонні колектори. Так Нивка фактично зникла з поверхні. Але насправді вона нікуди не поділася — просто тепер тече під землею.

Підземна частина річки простягається на кілька кілометрів. Дослідники та міські дигери не раз спускалися в ці тунелі. В одному з таких досліджень вони пройшли підземним руслом понад три кілометри — від району вулиці Розумовського до Святошинського ставка. Картина, яку вони побачили, складно назвати природною річкою.

У багатьох місцях вода брудна, у колекторі накопичується сміття, а місцями помітні врізки каналізації. Фактично частина стічних вод потрапляє просто в річку. Саме тому дослідники говорять про серйозні екологічні проблеми. Річка, яка колись була місцем відпочинку, сьогодні частково перетворилася на технічний канал.

Попри це Нивка все ж збереглася. На поверхні її можна побачити у кількох місцях, зокрема біля Святошинських ставків. Там річка ще нагадує про те, якою вона була раніше. Проте більша частина її шляху проходить під асфальтом, будинками і дорогами.

Історія Святошинського струмка — це приклад того, як міста поступово змінюють природний ландшафт. Маленькі річки зникають з мапи, але насправді продовжують існувати під землею. Просто ми їх більше не бачимо.

p>