Вранці 22 березня 2026 року жителі Черняхова побачили те, що важко спостерігати спокійно: річка Очеретянка виявилася вкрита мертвою рибою. На берег вимило сотні задушених тушок — карась, плітка, окунь. Про масовий замор риби місцеві жителі одразу повідомили до редакції «ЧерМедіа» та надали фото й відео з місця події.
Черняхівська селищна рада запевнила, що ситуацію взято під контроль: направлено запити до Держпродспоживслужби, Державної екологічної інспекції Поліського округу та Українських гідромеліоративних систем. Офіційна причина поки не встановлена — фахівці відбирають проби води. Але суспільна реакція виявилась куди більш однозначною, ніж бюрократична.
Що думають люди
Під публікацією про мор з'явились десятки коментарів. Більшість — емоційні, але за цими емоціями стоїть реальний досвід людей, які живуть поруч із водоймою роками.
Одні звинувачують рибоохоронні органи: мовляв, де були взимку, коли треба було різати ополонки? «Я ловив рибалок, які різали всю зиму — то в них є права і обов'язки» — пише один із дописувачів, маючи на увазі, що рибінспекція контролювала рибалок, але не дбала про стан самої водойми.
Інші вказують на орендарів. «Стовідсотково, що ставок орендований, рибаків не пускали на лід, а орендатор забив на лунки» — це теж коментар із дискусії. І це важлива деталь: свердлення ополонок взимку — не просто право рибалок, а фактично рятувальний захід для риби. Там, де рибалок пускали, де свердлили по 30 лунок на день, — риба вижила. Там, де водойму «закрили» для максимізації прибутку, — задихнулась.
Є і ті, хто вказує на хімічне забруднення: «Менше треба зливати хімії у ставок з вулиці» — пише ще один очевидець. Каналізаційні стоки, побутова хімія з пральних та посудомийних машин, добрива з городів — усе це роками потрапляє у малі річки і поступово руйнує їхній кисневий баланс.
Усі ці версії — не вигадка роздратованих людей. Усі вони мають наукове підґрунтя.
Що таке замор і чому він трапляється саме навесні
Задуха — це явище масової загибелі риби, яке відбувається в результаті нестачі кисню або потрапляння у водойму токсичних речовин. Взимку механізм простий і жорстокий: через наявність товстого шару льоду, вкритого снігом, немає доступу повітря з атмосфери до води, світловий потік не проходить через сніговий покрив — в результаті водорості відмирають і розкладаються, споживаючи кисень, необхідний для життєдіяльності риби.
Цієї зими крига на ставках Житомирщини сягала 60 сантиметрів. Кисневе голодування у живих організмів виникає наприкінці лютого — на початку березня, оскільки розчинений кисень вже поглинений, а свіжий ще не надійшов. Саме тому мертву рибу часто помічають не в розпал зими, а вже коли крига сходить — і на берег вимивається результат кількох місяців кисневого голоду.
При зменшенні концентрації кисню до критичних показників — нижче 4,0 мг/дм³ — починається замор риби. При цьому різні види риб мають різну витривалість: найстійкішими представниками є карась, лин, в'юн та ротан — вони зариваються в мул, впадають у сплячку і чекають негативного періоду. Судак, окунь і щука гинуть значно швидше.
Якщо до природної задухи додається ще й хімічне забруднення — стоки, добрива, побутова хімія — шансів у риби майже не залишається. Серед антропогенних факторів, які призводять до масової загибелі риби, найбільш розповсюджені: скидання промислових стоків, побутових відходів, добрив та інших хімічних речовин.
Хто відповідає — і що реально можна було зробити
Серед усіх претензій у коментарях найбільш обґрунтована — до орендарів водойм, які закривають доступ рибалкам взимку. Комерційна логіка зрозуміла: менше людей на льоду — менше браконьєрства, менше клопоту. Але наслідок прямо протилежний бажаному.
Не аби яку користь можуть принести рибалки-любителі: щоб спіймати на мормишку кілька окунів чи плоток, рибалка свердлить кілька десятків ополонок — і кожна з них стає «вікном» для надходження кисню у воду. Людина, яка приїхала порибалити, без жодних спеціальних знань і зусиль допомагала водоймі дихати.
Орендар, який закрив лід і не подбав про штучну аерацію, — взяв на себе повну відповідальність за те, що сталося. І правильні слова тут — не «сплатить штраф», а «відновить водойму за власний рахунок».
Профілактика замору — справа не складна і не дорога. Основні заходи, що допоможуть поліпшити кисневий режим і запобігти заморам — прорубування ополонок, виставляння рослинних сніпків, збільшення проточності водойм, штучна аерація. Ще одним профілактичним заходом є обробка водойм негашеним вапном в осінній період з розрахунку 200 кг/га — для знищення мікроорганізмів, які споживають кисень взимку.
Для невеликих ставків достатньо простого аератора або навіть компресора з розпиленням повітря. Це коштує кілька тисяч гривень. Вартість загиблої риби — у рази більша. Не кажучи вже про репутаційні та юридичні наслідки.
Небезпека для людей: не їжте цю рибу
Окремо — важлива практична застереження. Риба, що загинула від задухи (замору), часто може являтися джерелом харчових токсикоінфекцій, інфекційних (сальмонельоз, ботулізм) та паразитарних захворювань (опісторхоз), спільних для риби і людей. Вживати цю рибу в їжу в будь-якому вигляді категорично заборонено.
Якщо ви побачили масовий мор риби на будь-якій водоймі — не збирайте її, не купайтеся поруч і негайно повідомляйте:
- Державна екологічна інспекція Поліського округу
- Держпродспоживслужба (Житомирське районне управління)
- Рибоохоронний патруль — гаряча лінія: 0800 500 435 (безкоштовно)
Підсумок: системна проблема, яку ховають за «стихійним лихом»
Ситуація на Очеретянці в Черняхові — не унікальна і, на жаль, не несподівана. Щороку по всій Житомирщині та Україні фіксуються десятки подібних випадків. І щороку — одна і та сама реакція: зафіксували, направили запити, розслідують.
Реальна причина більшості зимових заморів — не «аномальна зима» і не «природне явище». Це поєднання трьох чинників: безвідповідальні орендарі, які не забезпечують аерацію; хронічне забруднення малих річок побутовими стоками; і контрольні органи, які активніше штрафують рибалок за одного карася, ніж орендарів за загибель тонни риби.
Доки це не зміниться — змінюватиметься лише назва річки в наступному репортажі.
