Нетішинське водосховище — офіційно це ставок-охолоджувач Хмельницької АЕС. Неофіційно — одна з найцікавіших і водночас найзагадковіших водойм Хмельницької та Рівненської областей.

Що це за водойма

Водосховище створили в 1986 році на річці Гнилий Ріг, яка впадає у Горинь (через Вілію). Головна мета будівництва — суто технічна: резервуар для охолодження конденсаторів турбін атомних реакторів ХАЕС. Риболовля тут — лише побічний ефект, хоч і дуже популярний.

Цікавий і сумний факт з історії місця: під час створення водосховища було затоплено село Дорогоща. Саме звідси й беруться місцеві легенди про труни, які нібито піднімалися на поверхню в кінці 1980-х — підтвердити це документально неможливо, але історія міцно засіла в розповідях і острожан, і нетішинців. Самі ж мешканці Острога нерідко називають водосховище просто "дамбою".

Територіально водойма лежить на межі двох областей — у межах Нетішинської міської громади Шепетівського району Хмельницької області, прямо на кордоні з Острогом Рівненської області. Природна зона — Мале Полісся.

Розміри, дно та глибини

Площа водойми — 1838 гектарів (18,38 км²), і це чи не головна причина, чому тут завжди є місце для риболовлі, навіть із урахуванням усіх обмежень.

Глибини розподілені дуже нерівномірно:

• зі сторони АЕС, біля "холодного" каналу — прірва відразу на 20 метрів, є ями і старе русло річки;

• південна частина, ближче до Гнилого Рогу — мілководдя 1,5–2 метри, що поступово переходить на міль;

• середня глибина по водоймі — приблизно 2–3 метри, хоча подекуди трапляються ділянки й глибше.

Дно теж неоднорідне: піщане, глинисте, місцями замулене. На дні збереглося старе річкове русло, а ближче до Гнилого Рогу — затоплені дерева, які створюють і укриття для риби, і ризик зачепити снасть.

Рослинність — очерет та осока по берегах, на меншій глибині кропива. Майже третину периметра займає бетонна дамба — там, очевидно, рослинності взагалі немає.

Чому вода тут не замерзає

Це, мабуть, найважливіша особливість водойми з точки зору риболовлі. Вода до водосховища надходить через спеціальний "теплий" канал — той самий, що охолоджує реактори. Завдяки цьому водойма не замерзає повністю навіть у люті морози, коли температура опускається до –35°C. У звичайні зими температура води на поверхні не падає нижче 13°C, хоча взимку 2017–2018 фіксувалась і аномалія — нижче 3°C.

Постійно тепла вода означає, що риба тут росте значно швидше, ніж у звичайних диких водоймах. Це й робить водосховище настільки привабливим для рибалок, попри всі складнощі з доступом.

Цікаво, що сама структура подачі води двоступенева: "теплий" канал несе нагріту воду в водосховище (саме там — найбільший улов і найсуворіша охорона), а "холодний" канал, що розташований прямо біля енергоблоків, забирає воду на охолодження — лов риби там заборонений повністю, без винятків навіть для членів клубу. При надлишку води є й спеціальний перелив у річку Вілію.

Яка риба водиться

Іхтіофауна водосховища досить багата: лящ, плітка, карась, окунь, судак, щука, сазан (короп), бичок, густера, краснопірка, лин, білий товстолоб, сом.

Водойму регулярно зариблюють — це необхідно з технічних причин роботи станції. Окрім традиційних видів, сюди запускають білого амура, товстолобика і навіть рідкісного далекосхідного чорного амура. Ці риби виконують роль природних "біомеліораторів" — поїдають водорості та дрейсену (молюсків), що захищає насосне обладнання АЕС від замулення.

Біла риба

Лящ — головна риба водосховища, і саме на нього орієнтується більшість рибалок. Влітку непогано ловиться з дамби, а зі сторони старого рибгоспу трапляється лящ вагою від 800 г до 2 кг, інколи й карась чи короп пристойного розміру. Основна снасть тут — фідер, закидати потрібно далеко (рекомендують фідерні кормаки 35–70 г і дальність польоту не менше 50 метрів), а прикормку давати постійно — водойма все ж велика.

З наживок добре працюють опариш, мотиль, кукурудза, горох.

Хижа риба

Судак на водосховищі ловиться майже щоранку, типова вага — 700–800 грамів, приблизно такий же й окунь. Найкраще працює живець із бичка, насаджений на джиг-головку, з повільною проводкою й волочінням по дну. Силікон теж дає результат, хоча, за відгуками рибалок, трохи гірший. Самого бичка для наживки місцеві черпають "пауками" (підхватами) на руслі — там, де вода виходить із водосховища.

На щуку найбільше шансів восени, особливо в районі гирла Гнилого Рогу, де річка заходить у водосховище й утворює багато заростей і корчів.

Найперспективніші точки

• Лісовий берег (південна та східна частини). Найпопулярніша зона серед приїжджих — пологий мілководний берег, глибина 1,5–2 метри, дно піщано-мулисте з затопленими деревами. Ідеально для фідера й поплавка на карася та коропа.

• Дамба. Глибоководна ділянка, доступна лише на окремих секторах, віддалених від технічних споруд. Тут працюють потужні донні снасті на ляща й коропа, а спінінгісти полюють на судака й окуня. Чим далі від шлагбаума — тим глибше, але саме там вища ймовірність зустріти охорону.

• Гирло Гнилого Рогу ("Гнилуха"). Зона заростей і корчів, де навесні й влітку багато білої риби, а восени непогано бере щука. Перед мостом — каміння, за мостом — корчі, тож зачепи практично гарантовані.

• Старий рибгосп. Спокійніша вода, зручний підхід для риболовлі з берега — ще одна зона з лящем, коропом і великим карасем.

Окремо рибалки відзначають: безпосередньо біля входу в "теплий" канал вода ще тепліша, риба активніша і трапляються справжні трофеї — але саме там найсуворіша охорона, і навіть члени клубу туди не мають доступу.

Хто має право ловити

Це, мабуть, найважливіший момент для будь-кого, хто планує поїздку. Офіційно риболовля на водосховищі — не вільна. Ловити дозволено лише членам клубу "рибаків-аматорів", який має власний статут, інструкцію та положення. А членами клубу можуть стати виключно працівники (або ветерани) Хмельницької АЕС — саме співробітники станції, а не просто жителі Нетішина.

Майбутні члени клубу проходять навчання і складають своєрідний залік — підхід до цього серйозний. Після успішного "екзамену" видають перепустку зеленого кольору з фотографією та печаткою. Кожен член клубу може взяти з собою на водойму 1–2 родичів (кума, брата, свата), яким зобов'язаний провести інструктаж із техніки безпеки.

Дозволені зони для лову — лише частина дамби, берег зі сторони лісу, ділянка біля старого рибгоспу та район гирла Гнилого Рогу. Ловити можна й з човна, але обов'язково в жилеті з особистим номером — це прописано в інструкції клубу.

На практиці ж все трохи інакше. Як зазначають самі рибалки: офіційно простим людям ловити заборонено, але всі ловлять. Охорона на території є серйозна (вишки, прожектори, човни, навіть автоматична зброя), і у випадку, якщо рибалку без перепустки "запеленгують" — можливі конфіскація знарядь і серйозна розмова з охороною. Тож рішення їхати без офіційного статусу члена клубу — це завжди певний ризик, про який варто знати заздалегідь.

Куратори водойми, до яких можна звернутися з питаннями про умови лову (на момент публікації останньх відомих даних): рибінспектор водосховища — Сергій Політика (067 38 16 259) та Саша (098 555 83 32); по Ізяславському напрямку — Павло Володимирович (067 38 16 270). Актуальність цих контактів варто перевіряти окремо, оскільки інформація може застаріти.

Риболовецький тиск і браконьєрство

Варто чесно сказати: тиск на водойму значний. Тут офіційно діє рибне господарство, видаються ліцензії на промисловий вилов у тоннах, а поряд з цим регулярно фіксують і браконьєрство — лов драчами, сітками, електроловами. Трапляються навіть випадки видобутку риби й раків аквалангістами. Тож, попри величезну площу водойми, її іхтіофауна постійно перебуває під серйозним навантаженням — і з боку легального промислу, і з боку незаконного вилову.

Умови для відпочинку

Зі сторони лісу — простору вистачає: можна ставити палатки, з дровами теж проблем не буде. Мінус — відсутність питної води поблизу і відсутність сіл у безпосередній доступності. Варто пам'ятати й про загальний контекст: знаходитися поряд з атомною станцією без потреби не варто — це режимний стратегічний об'єкт.

⚠️ Важливо. З огляду на воєнний стан в Україні доступ до окремих ділянок берега й дамби навколо Хмельницької АЕС може бути обмежений або повністю закритий із міркувань безпеки. Перед поїздкою обов'язково уточнюйте актуальну ситуацію — зокрема через місцевих рибалок чи відповідні контакти.

Особливості сезонної риболовлі

Зона Гнилого Рогу. Перед поїздкою сюди досвідчені рибалки радять подивитися два фактори: режим роботи реакторів станції (на офіційному сайті ХАЕС) та напрямок вітру. Якщо обидва енергоблоки працюють на повну потужність і кілька днів дме північно-західний, західний або південно-західний вітер — клювання має бути добрим. Якщо умови не збігаються — шанси на улов суттєво нижчі.

Зона дамби біля Острога. Тут є своя специфічна перешкода — взимку на водоймі зимує кілька сотень лебедів, і їхня присутність може серйозно ускладнити риболовлю в цій локації.

Лебеді — справжня окраса водойми

Те, що вода не замерзає взимку, зробило водосховище одним із ключових місць зимівлі диких птахів у регіоні. Щороку тут залишаються на зиму понад дві сотні лебедів — переважно лебеді-шипуни, рідше трапляються лебеді-кликуни та малі лебеді. За словами орнітолога Володимира Новака, гніздування лебедів у Хмельницькій області почалося ще на початку 1980-х років, до того ці птахи в регіоні зустрічалися рідко. Сюди прилітають птахи не лише з України, а й з Польщі, Латвії та Угорщини.

Лебеді живляться рослинною їжею та тим, що можуть дістати на мілководді — молюсками, водоростями. Пірнати вони не вміють, тож використовують довгу шию, щоб дістати їжу з дна. Птахи комфортно переносять морози саме завдяки температурі води, яка тут на кілька градусів вища, ніж у навколишньому середовищі.

Берегова лінія водосховища стала популярним місцем не лише для рибалок, а й для туристів і фотографів, які приїжджають погодувати лебедів та помилуватися пейзажем. Орнітологи наголошують: годувати птахів краще не хлібом, а пшеницею, ячменем, овесом чи кукурудзою.

Як дістатися до водосховища

Водойма розташована між містами Нетішин (Хмельницька область) та Острог (Рівненська область).

На автомобілі:

• з боку Рівного/Острога: трасою H25 у напрямку Острога, далі на автошлях Т1821 в сторону Нетішина; перед в'їздом у місто (або біля села Солов'є, залежно від обраного берега) звернути на лісові ґрунтові дороги, що ведуть до південного чи східного узбережжя;

• з боку Хмельницького/Шепетівки: через Шепетівку та Славуту трасою Р05 (або Т1821) до Нетішина, далі за навігатором — об'їзними дорогами повз АЕС у напрямку лісового масиву.

Громадським транспортом: найближча залізнична станція — Кривин, за кілька кілометрів від Нетішина. Звідти, а також з автовокзалів Рівного, Острога та Хмельницького, регулярно курсують приміські автобуси та маршрутки до Нетішина. Від самого міста до берега водосховища доведеться йти пішки або скористатися місцевим таксі.

Нетішинське водосховище — водойма з характером. Тут риба росте швидше завдяки теплій воді, лящі й судаки трапляються трофейних розмірів, а взимку до берегів злітаються сотні лебедів — рідкісне поєднання промислового об'єкта й природного оазису. Водночас це режимна територія зі своїми правилами, обмеженим офіційним доступом і реальним ризиком для тих, хто приїжджає без статусу члена клубу. Перед поїздкою варто зважити всі ці фактори, перевірити актуальну ситуацію з доступом і, якщо є можливість, заздалегідь домовитися з кимось, хто знає водойму особисто.