Довідник рибалки

Щука — найвідоміший прісноводний хижак України, упізнаваний за видовженим «торпедоподібним» тілом, сплюснутою «качиною» головою та величезною пащею з сотнями гострих зубів. Забарвлення маскувальне: від сіро-зеленого до бурого з плямисто-смугастим візерунком, який залежить від водойми — на піщаному дні щука світліша, серед рослинності темніша. Це засідник: вона не переслідує здобич годинами, а стоїть у вікнах очерету, біля корчів, на межі трави й чистої води, чекаючи на жертву, і атакує блискавичним кидком. Тримається переважно прибережної зони з рослинністю, але великі екземпляри («крокодили») часто стоять на глибині біля брівок і затоплених русел. Найактивніша щука навесні (переднерестовий і післянерестовий жор) та восени, коли нагулює жир перед зимою — це найкращі періоди для лову. Оптимальна температура води для активності — 8–14 °C, тож у спеку вона млява й відходить на глибину чи в затінок. Добре реагує на зміну погоди: перед негодою та в похмурі вітряні дні клює помітно краще.