Марена звичайна

Марена, особливо у старшому віці, не збирається в табуни, а постійно тримається у придонній зоні поблизу скель. Ця риба швидкотекучих вод. Тому у водоймах із зарегульованим стоком вона зникає. Тут вона живиться черв’яками, личинками комах, рачками, молюсками, а в присмеркові години виходить на мілкі місця, де споживає рослинні об’єкти. Значні скупчення вона утворює у місцях зимівлі та під час нересту. В нерестових косяках, які складаються переважно з близьких за розмірами особин, їх буває по кілька десятків. Місцями нересту є ділянки річок з кам’янистим дном, швидкою течією і глибиною до 1,2 м. Це здебільшого перекати. Нерест проходить у травні-червні при температурі понад 15 C, закінчується при 20-22 C. Плодючість самок становить від 15 до 100 тис. ікринок. Ікра спочатку приклеюється до каменів, а потім змивається водою і заноситься під камені, де інкубується. Ікру самки відкладають окремими порціями. Личинки і молодь живляться дрібними формами фіто- і зоопланктону та бентосу, дорослі риби харчуються виключно донними організмами: молюсками, черв'яками, личинками і ракоподібними, а також ікрою, дрібною рибою, водоростями та іншою рослинністю. Росте марена досить інтенсивно. Наприклад, у Південному Бузі щорічні прирости її тіла досягають 7-12 см.